14 листопада 2016 року в м. Києві в інформаційному агентстві «УКРІНФОРМ» відбувся круглий стіл «Соціально-гуманітарні права людини в Україні: контекст національних меншин і внутрішньо переміщених осіб», приурочений Міжнародному дню толерантності.
У круглому столі взяв участь і Голова Ради національних спільнот України, президент національного конгресу вірмен України Ашот Ашанесян. Серед учасників також були громадські діячі, правові та політичні експерти, правозахисники, аналітики, представники наукової громадськості, національно-культурних спільнот, міжнародних організацій, серед яких: Я.Салміна, М.Товт, М.Погребинський, А.Монастирський, Р.Тагієв, А.Мішин, І.Піляєв, В.Келіогло, А.Волков, М.Татарінцева, В.Кулєшов, В.Потапов, А.Найман, С.Кузнєцова та інші.
Організатором круглого столу є Центр прав Меншин спільно з Радою національних спільнот України.
Учасниками круглого столу було відзначено, що діюча законодавча база України у сфері забезпечення та захисту прав національних, етнічних та мовних меншин є досить широкою та ґрунтовною, однак, на порядку денному стоїть питання забезпечення виконання законодавчих положень та прав національних меншин. Значна чистина норм є декларативною або не виконується / порушується (право на освіту рідною мовою, на самоідентифікацію, на комунікацію з органами влади, ін.), що часто має суспільно-політичні мотиви. Також причинами є нерозуміння проблематики етнонаціональної політики, недостатність фінансування та ін. Наприклад, за інформацією Міністерства освіти і науки України за останні два роки (2015-2016 рр.) в Україні було закрито 267 шкіл, однак, не подається інформація щодо мови навчання у цих закладах. Законом “Про внесення змін до деяких законів України щодо частки музичних творів державною мовою у програмах телерадіоорганізацій” встановлено з 8 листопада 2016 року з 7.00 до 14.00 та з 15.00 до 22.00 години обов’язкові квоти на обсяг пісень і ведення передач українською мовою. З 8.11.2018-го року заплановано збільшення відсотку пісень до 35%, а передач не менше, ніж 60%.
Протягом круглого столу також обговорювалося одне із найважливіших на сьогодні для України питань – питання реалізації прав внутрішньо переміщених осіб (ВПЛ) України з територій конфлікту. Дане питання слушно вирішувати шляхом не лише зосередження уваги на забезпеченні їх належними соціально-побутовими умовами, а й повноцінної інтеграції в українське суспільство зі збереженням виборчих прав, прав територіальних громад, прав національних меншин. У цілому за різними оцінками офіційне число ВПЛ рахується близько 1-1,7 млн. осіб. Згідно з проведеними та доведеними до відома громадськості соціологічними опитуваннями значна частина ВПЛ не змогла адаптуватися на новому місці чи приховує свій статус від оточуючих, причиною чого часто є дискримінація при працевлаштуванні, оренді житла та інших побутових умовах.
Громадськість із прихильністю поставилась до проведення 11 березня 2015 року парламентських слухань на тему «Роль, значення та вплив громадянського суспільства на формування етнонаціональної політики єдності в Україні», однак, більшість даних рекомендацій органам державної влади та місцевого самоврядування залишилися взагалі не виконаними. Занепокоєння викликають законодавчі політичні процеси, які сьогодні виникають, та їх можливі наслідки: напрацьований проект Закону України «Про національні меншини та про порядок застосування мов національних меншин та регіональних (міноритарних мов)», законопроект щодо мови освіти, запланований розгляд 19-го листопада Конституційним Судом України питання конституційності Закону України «Про засади державної мовної політики України» та ін. Надзвичайно важливим є долучення до цього процесу громадського середовища, зокрема перш за все представників національних, етнічних та мовних спільнот.
Досить обмеженими, на жаль, є участь національних, етнічних та мовних меншин в політичному житті країни на регіональному та загальнодержавному рівнях, делегування їх представників в органи державної влади, зокрема у парламент. Також існує проблема урахування місць компактного проживання меншин при формуванні виборчих округів. Водночас позитивним кроком д є розширення прав національних меншин у сфері закріплення права національно-територіальної автономії за кримськими татарами, однак, розширення обсягу прав повинно відбуватися з урахуванням принципу рівності всіх національних меншин без надання переваги окремій.
Суттєвим недоліком залишається відсутність спеціального державного органу по роботі з національними меншинами замість ліквідованого у 2011 році Державного комітету у справах національних меншин і релігій. Наявна невелика кількість спеціалістів Міністерства культури України не спроможна вирішувати актуальні питання та проблеми національних меншинах України належним чином.
Надзвичайно прикро, особливо у переддень Міжнародного дня толерантності відзначати, що в Україні продовжують спостерігатися факти дискримінації, порушення прав за ознакою національності, мови, місця проживання, релігії, розпалювання міжнаціональної ворожнечі, а питання протидії дискримінації, расизму, нетерпимості, ксенофобії, антисемітизму та інших негативних проявів залишаються невирішеними. При цьому існує проблема явища неефективного розслідування з боку правоохоронних органів подібних злочинів, які часто кваліфікують злочини за більш м’якими статтями замість статті 161 Кримінального кодексу України «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії». Водночас спостерігається і пасивність самої громадськості щодо звернення до правоохоронних органів у зв’язку із вчинення щодо них правопорушень.
Одним зі способів профілактики виникнення проявів дискримінації за національною, расовою, мовною, релігійною ознакою є запровадження на державному рівні комісії, яка буде складатися з експертів у питаннях етнонаціональної політики та міжнаціональних відносин, які могли б бути залучені для проведення експертних аналізів. Ліквідація у 2015 році Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі як «неефективного та непотрібно органу» та покладення цих функцій на ряд інших органів (МВС, Мінкульт, Держкіно, Держкомітет з питань телебачення і радіомовлення, ін.) та проголошення на законодавчому рівні необхідності створення Комісії з питань протидії проявів ксенофобії, расової та етнічної дискримінації свідчить все ж таки про необхідність наявності спеціального експертного органу.
Експертне середовище та громадськість відзначають важливість єдності і збереження цілісності держави з дотриманням умов комфортного та гідного життя для всіх незалежно від національності, мови, культури, релігії та інших ознак, утвердження принципів міжнаціональної злагоди, запобігання міжнаціональних конфліктів шляхом встановлення діалогу між представниками національних спільнот і налагодження ними ефективної взаємодії з органами влади.
Голова Ради національних спільнот України Ашот Аванесян протягом круглого столу зазначив: «У переддень Міжнародного дня толерантності, на мій погляд, у межах круглого столу слушно розглянути питання права на гуманітарну допомогу переселенцям, серед яких є багато представників різних етнічних груп та національних меншин, що компактно проживають на території України. Ми обов’язково візьмемо участь у діяльності Центру Прав меншин та допоможемо у координуванні представників національних меншин та забезпеченні здійснення їх прав, оскільки є експертами у даній сфері та маємо чітке розуміння того, що проблеми, які мають представники нацменшин, мають вирішуватися на загальнодержавному рівні.
Ми, українці, що мають різне національне походження, сподіваємося, що в українському суспільстві запанують європейські цінності, та разом нам вдасться побудувати нову, процвітаючу державу без війни, в якій у злагоді, дружбі та мирі будуть проживати представники різних національностей, як це завжди було на теренах нашої Батьківщини як багатонаціональної країни. Також хочу відзначити, що сьогодні особливо важливим є становлення діалогу із Кримом і Донбасом та вирішення цього питання шляхом створення програми «Єдина Україна», оскільки вважаємо ці території винятково українськими.»
