Днем геноциду вірменського населення прийнято вважати день 24 квітня 1915 року, коли младотурецькі правителі, головну роль серед яких грали троє: Талаат-паша, Енвер-паша і Джемаль-паша — наказали зібрати всю вірменську інтелігенцію в Стамбул і депортувати.
Геноцидом масові вбивства вірмен визнали понад 20 країн світу. Геноцид вірменського народу був організований у 1915 році. На території сучасної Туреччини – а тоді Османської імперії – відбулося масове вбивство вірмен. Вони відмовилися зректися національності та православної віри.
Геноцид вірмен визнали Рада Європи (1998, 2001), Європарламент (1987, 2000, 2002, 2005), Підкомісія ООН із запобігання дискримінації та захисту меншин, Комісія ООН з військових злочинів (1948), Всесвітня рада церков і т. д. Мільйон громадян, яким вдалося вижити, роз’їхалися по світу.
Мільйон громадян, яким вдалося вижити, роз’їхалися по світу. В кожного вірменина вже з народження є оцей біль, є пам’ять, і немає вірменина, в якого пращури не мали зв’язок з цією трагедією. Це був перший геноцид, коли за національність, за віру знищували.
У цей день, День скорботи, ми приєднуємося до загальної печалі і прагнемо співчувати всьому цьому болю та втраті, ім’я якої Геноцид. Її ніяк не заповнити. Вже не запобігти. Але нехай живе надія, що подібного більше ніколи не повторитися!
Ми пам’ятаємо події 1915 року, сумуємо про жертви і страждання, які перенесли люди.
Коли ми згадуємо цю похмуру сторінку в історії людства, ми також визнаємо живучість вірменського народу.
Пам’ятаємо і вимагаємо!
