Таджикистан – країна гір, населена гордим і красивим народом, що має дуже давні історичні корені, і по праву цим пишається.
Тому національна кухня таджиків одна з історичних цінностей нації, і хоч вона має деяку схожість з кухнями інших народів Середньої Азії, здавна пов’язаних між собою Великим шовковим шляхом, однак традиційні технології і специфічні особливості приготування знайомих страв надають їй неповторного колориту і особливу впізнаваність.
Основу таджицької кулінарії, як і багатьох інших середньоазіатських кухонь, складають м’ясні продукти. З м’яса таджики воліють баранину і козлятину, а яловичину та птицю їдять значно рідше. Свинину в Таджикистані, як мусульманській країні, не вживають зовсім.
Особливою популярністю користується кінне м’ясо, з якого роблять національну ковбасу – «прикази».
Серед улюблених м’ясних страв в таджицькій кухні – «кабоб» – ковбаски з маринованого, рубаного м’яса, обсмажені на шампурах на відкритому вогні, плови з баранини і подобу голубців – «шехлет». Дуже популярна в народі – печеня-каурдак, яка готується в казані з додаванням великої кількості рослинної олії, баранячої вирізки і свіжих овочів: цибулі, картоплі, моркви, свіжих помідорів. До готової страви обов’язково подають багато зелені, каймак (густі вершки), суміш із сиру з часником.
Плови – особлива частина в таджицькій культури, і національній кулінарії, як її складової. Специфіка приготування таджицького плову, мало відрізняється від узбецької, але є і разючі особливості.
Так, фірмовим пловом по-таджицьки є «Угро». Для нього готується цілком традиційний «зірвак» (основа) – м’ясо нарізають на шматки, обсмажують з морквою і цибулею, попередньо нашаткованими соломкою, заливають водою або бульйоном і варять до напівготовності. А далі починається найцікавіше. Замість рису беруть домашню локшину, підсмажують в духовці до золотистого кольору, охолоджують, а потім товчуть до розміру рисових зерен, після промивають під струменем холодної води, укладають в посуд з обсмаженим м’ясом і доводять до готовності. При подачі на стіл посипають рубаною зеленню.
Будьте готовими до того, що майже всі страви таджицької кухні рясно приправляють цибулею, часником, свіжою зеленню і кислим молоком (катиком). Зі спецій широко застосовуються червоний перець, барбарис, зіра, аніс, шафран і тп. Найбільшою популярністю користуються свіжі пряні трави: кінза, кріп, м’ята, петрушка, зелена цибуля, райхон, щавель та ін., В подрібненому вигляді додаються до салатів, основних страв, а також до Айраном (кислого молока, яким і запивають все протягом трапези .
Таджички – вправні кулінарки і віртуозно готують борошняні вироби: коржі, угро (локшина), лагман, caмбусу, хмиз та ін. Тісто з-під скалок господинь виходить найвитонченіше і в готовому вигляді просто «тане» в роті.
Для приготування борошняних страв в Таджикистані використовують дріжджове і прісне тісто. Традиційним хлібом тут вважаються коржі. Їх роблять з дріжджового та прісного – простого і здобного тіста і випікають на дровах, в спеціальних глиняних печах -тандирах.
Незмінною популярністю в таджицької кухні користуються супи, вони тут особливі – дуже густі, наваристі, з ароматними пряними спеціями. Готуються супи, в основному, на м’ясному або кістковому бульйоні, рідше – на молоці або відварі овочів. А найпопулярнішими з них є «шурбо» і «угро».
Зелень і овочі – незмінні супутники майже всіх таджицьких страв. Тому перед основними стравами хлібосольні таджики завжди пригощають гостей овочевими салатами і зеленню, яка нерізана просто кладеться на окрему тарілку. А як інакше, адже все це багатство росте тут з незапам’ятних часів. У країні вдосталь помідорів, огірків, баклажанів, редиски, цибулі, перцю, кабачків, моркви, картоплі, часнику, квасолі, свіжих фруктів, запашної зелені … Цей перелік можна продовжувати до нескінченності, але боюся втомити наших допитливих читачів. Краще вже самим все побачити і спробувати.
Тому скоріше перейдемо до напоїв.
Не відкрию ні для кого Америки, якщо скажу, що улюбленим напоєм таджиків є чай. Чаювання тут давно стало своєрідним ритуалом. Жодна дружня зустріч, жоден прийом гостей не обходяться без піали цього ароматного напою. Будь-яка трапеза, за традицією починається і закінчується чаєм. У Таджикистані влітку, в основному, п’ють зелений чай, чорний залишаючи на зиму. До речі, взимку частенько заварюють і «Шірчан» – чорний чай з молоком. Гостям подають напій, вже розлитий по піалах на підносі. Потрібно відзначити, що чай в Середній Азії вживають виключно без цукру, але на столі, накритому для чаювання завжди достатньо національних солодощів – «сполох» (виноградний кристалічний цукор), «халвайтар» (рід рідкої халви), цукерки- «пічак». Так само тут в обов’язковому порядку присутні: різноманітна випічка, солоні і солодкі горішки, всілякі фрукти.
Джерело: http://www.asia-travel.uz