25 лютого 2017 року грецька община Києва, підтримавши свою багаторічну традицію, вшанувавала пам’ять невинно репресованих жертв сталінського режиму, похованих у Биківнянському лісі.
Саме цього дня, на піку нової хвилі масових репресій, за сумнозвісною грудневою Директивою НКВС 1937 року у підвалах Жовтневого палацу було розстріляно без суду і слідства 26 членів грецьких родин Києва.
Директива, яка започаткувала так звану «грецьку операцію», вказувала, що органи НКВС викрили і повинні негайно ліквідувати широку мережу грецьких націоналістичних, шпигунсько-диверсійних, повстанських, шкідницьких організацій, кінцевою метою яких є ліквідація радянської влади в місцях компактного проживання греків на території Радянського Союзу та встановлення буржуазної держави фашистського типу.
В ній було визначено кількість греків, яких необхідно заарештувати, скільки з них розстріляти і відправити до таборів на 10 років. На підготовку списків для арешту відводились лише три доби.
Відомо зокрема, що для проведення операції з приазовськими греками тодішній нарком внутрішніх справ УРСР Леплевський наказав заарештувати у щоби то не стало 5 000 осіб, незалежно від існування на них компромату. За архівними даними близько 96 відсотків з цієї групи було розстріляно.
За словами Миколи Корецького – голови грецької громади Києва, організатора церемонії вшанування, в ході національних зачисток були репресовані представники понад 13 національностей, які жили тоді в Україні. В переважній більшості – це прості громадяни, які не мали високих постів в державних чи партійних органах. Відтоді пройшло майже 80 років. Вже 3-4 е покоління поминає своїх несправедливо загиблих рідних. На жаль їх близькі ще довго були змушені нести важке тавро рідні «ворога народу». Терміну давності у цих злочинів немає. І пам’ятати треба про них завжди, аби цей жах не мав жодних шансів для повторення. На жаль, люди, які здійснювали репресії так і не понесли покаяння. Тим більше, що наслідки сталінського терору і досьогодні не отримали належної історичної оцінки.
Адже переслідування греків СРСР, будучи елементом репресивної політики радянської держави проти свого народу, привели до колосальних втрат серед грецького населення, практичного знищення його національно-культурних інститутів – грецьких шкіл, театрів та видавництв. Розкуркулення та висилання грецьких сімей у віддалені , малообжиті райони Півночі і Сибіру, розстріли без суду і слідства, ув’язнення в тюрми і табори, масові депортації мали всі ознаки етнічного геноциду.
Взагалі, за неповними даними під час масових репресій 30-40 рр. в Україні постраждало близько 10 тисяч греків. Більшість з них було розстріляно.
Щодо репресованих греків Києва, то на думку директора Національного історико -меморіального заповідника «Биківнянські могили» , співорганізатора заходу Богдана Біляшівського, від тодішніх репресій постраждала десята частина грецької общини Києва. Причини знищення греків були переважно політичні. У цей час у самій Греції точилась складна політична боротьба, а відродження монархії влада СРСР розцінила як ворожі дії. Тому усіх греків почали сприймати шпигунами та антирадянськими елементами. Саме ж шпигунство, як правило, полягало у відвідуванні грецького посольства, листуванні з родичами у Греції, наявності удома грецьких газет, надрукованих навіть на території СРСР. Насправді, представників грецької общини розстрілювали не лише у рамках «Грецької операції», а й у інші періоди, проте ця тема ще мало досліджена.
У Биківні знаходиться найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій. Тут був об’єкт спеціального призначення НКВД, де у кінці 30-х – в 40-х роках відбувалися масові захоронення розстріляних та закатованих. Встановлено, що в районі цього селища закопували приречених до розстрілу в позасудовому порядку, вирок стосовно яких виконано у місті Києві. За даними науковців, у Биківнянському лісі покоїться понад 100 тис. репресованих комуністичною владою. На сьогодні за виявленими і опрацьованими співробітниками СБУ документами встановлено прізвища 14191 особи.
Долі багатьох тисяч невинно закатованих ще потребують вивчення. Тому таке вшанування є ще одним, хай і невеликим кроком до розкриття справжніх масштабів трагедії.
Під час цього заходу історик та ініціатор досліджень доль репресованих грецьких родин Світлана Мазараті, продемонструвавши архівні документи зі своїх останніх знаходжень, звернула увагу учасників заходу на їх особливу актуальність, з огляду на спроби політичної реабілітації сталінського режиму в сусідній державі.
Цього дня у вшануванні пам’яті невинно загиблих і панахиді в Биківнянському меморіальному комплексі разом з представниками грецької громади Києва та членами сімей репресованих взяли участь і представники ГО «Місія з відродження культурної спадщини етноспільнот України «ISTOK» Алла Виноградна та Володимир Захаров, одним із головних завдань якої є саме повернення із забуття трагічних сторінок нашої багатонаціональної історії, в тому числі і розслідування справ жертв «грецької операції».