Традиції і свята болгарського народу включають древні національні, релігійні та сімейні урочистості, а також нові звичаї, введені в роки комуністичного режиму. Старовинні народні традиції проявляються в одязі, прикрасах, танцях, піснях і магічних ритуалах, якими супроводжуються весільні церемонії, танці на догораючому вугіллі (нестинар), обрядові вистави на масленицю (кукерскі ігри) і танець викликання дощу (герман).
У формуванні сучасної культури і побуту болгар велика роль належить традиційній народній культурі. Її вплив відчувається і в архітектурному стилі, і в музиці, і прикладному мистецтві, в сімейних і святкових звичаях, і влаштуванні домашнього побуту.
Болгарський національний традиційний одяг, дуже барвистий і різноманітний, в цілому вийшов з повсякденного вжитку. Але він служить для випадків, коли потрібно підкреслити національний характер урочистості або події або ж національний склад учасників якогось заходу. Народні свята і гуляння обов’язково включають в себе народні танці в національних костюмах. Національний жіночий костюм (наприклад, в Казанликськой улоговині) – темний шерстяний сарафан (сукман), з глибоким вирізом, біла тунікоподібна сорочка, скромно орнаментований, кольоровий пояс, скріплений важкої срібною пряжкою, яскравий фартух. Національне болгарське взуттям зроблене з сириці з візерунковими вовняними панчохами. Головний убір – одноколірні шовкові хустки, зав’язані на тімені, під які з лівої сторони заткнута жива квітка. Популярний також костюм жінок Кюстендилської улоговини, де замість сукмана – просторий одяг з короткими рукавами, прикрашений золотим шиттям. У чоловіків, мабуть, не зроблено кращого вибору між білосуконним західноболгарським і жовто-коричневим східно болгарським костюмами, які різняться покрієм штанів і рядом інших елементів. В окремих випадках – на святкових маніфестаціях, на урочистих актах, приурочених до громадських заходів міжнародного значення, – демонструється все розмаїття локальних видів народного одягу, яке дуже вражає.
Болгарська культура, формуючись протягом сотень років в умовах постійної загрози зникнення нації, придбала своєрідний бойовий характер. Героями величезного числа дивовижних за своєю мелодійністю народних пісень виступають гайдуки або юнаки (молодці, богатирі), які перемагають ворогів. Інші популярні фольклорні теми – битва зі стихіями і боротьба за воду. До води у болгарського селянства,яке часто страждало від посух, особливе, шанобливе ставлення. По всій країні можна зустріти чешми – кам’яні споруди над джерелами, часто прикрашені різьбленням.
Болгари дуже цінують почуття гумору, самокритично підходять до національних рис характеру, до особистих недоліків. Особливо прославилися цим жителі міста Габрово завдяки анекдотам, який отримав широку популярність. Встановилася традиція проводити в Габрово у квітні – травні міжнародне свято гумору і сатири. Він відкривається карнавальною ходою вулицями персонажів з ґабрівських анекдотів та інших, що висміюють недоліки суспільного, культурного та приватного життя. Влаштовуються виставки карикатур. З 1971 раз на два роки в Габрово проходили міжнародні конкурси гумору і сатири. Офіційними святами є Новий рік, День національного визволення (3 березня), Міжнародний день праці (1 травня) і День слов’янської писемності і болгарської культури, присвячений просвітителям Кирилу і Мефодію (24 травня). З 1998 відзначається День незалежності (21-22 вересня).
