Угорський танець широко відомий у всьому світі. Цей музичний жанр прославився своїм неоднозначним темпом: мелодійні обороти різко змінюються синкопами та гострі ритмічними фігурами. У ньому переплітаються риси циганської, італійської, слов’янської, угорської та віденської музики. Найчастіше виконання танцюристами починається із загального танцювального пересування по колу під ліричне вступ, що змінюються згодом стрімким парним танцем. Музичний розмір танцю – 2/4 або 4/4.
Угорська народний танець йде корінням у другу половину XVIII століття, коли зародився вербункош – родоначальник цього напряму. Він виконувався в пунктах вербування солдатів і на армійських проводах. Про це говорить і назва, що виникло від німецького слова “Werbung”, яке можна перекласти як “вербування”. Традиційно він виконується як чоловіками, так і жінками. Причому дівчата часто одягнені в червоні широкі спідниці, приймаючі при обертанні характерну форму капелюшка гриба.
Палоташ – угорський танець, подібно чардашу, що виник з вербункош. Але, на відміну від чардашу, палоташ призначався для виконання на балах і урочистих заходах (“Палота” в перекладі з угорської означає “палац”). Тому він був більш помірним і стриманим, але проте все ще швидким і живим. Виникнення чардашу і палоташа також датується серединою-кінцем XVIII століття.
Чардаш – угорський танець, що сформувався з вербункош в процесі його виконання в більш мирній обстановці. “Чардаш” в перекладі з угорської мови означає “трактир”. Відповідно назві, його часто виконували в трактирах і корчмах, і, безумовно, цей факт вніс деяку завзятість і експресію в манеру його виконання.
До угорської музиці у своїх роботах зверталися багато композиторів: Вітторіо Монті, Ференц Ліст, Йоганн Штраус, Петро Ілліч Чайковський, Йоганнес Брамс. Угорський танець став темою для цілого циклу творів Брамса. Багато в чому його виникненню сприяло творча взаємодія німецького композитора та піаніста І. Брамса і відомого скрипаля-віртуоза угорцями Едуарда Ременьи. Акомпануючи йому на виступах, Йоганнес перейнявся любов’ю до музики Угорщини, емоційної та експресивної. Це почуття знайшло своє вираження в чотирьох зошитах угорської музики для фортепіано в чотири руки і трьох оркестрових варіантах угорського танцю.
Загалом угорські народні танці й донині користується популярністю серед різних танцювальних груп. Також виконувати його люблять цигани. Саме завдяки їм у свій час вербункош і чардаш отримали таке широке поширення – цей кочовий народ танцював всюди, де б не опинився, і угорський танець, повний унікального чарівності і шарму, підкорював одну країну за іншою.
Крім Угорщини , найбільшого поширення описувані танці отримали в регіонах, найбільш близьких до історичної батьківщини вербункош: Словаччини, Хорватії, Словенії, Воєводині, Моравії і Трансільванії. У цих областях можна побачити цей танець і донині.
