Геноцид племен гереро і нама — знищення в 1904–1907 роках колоніальними військами кайзерівської Німеччини близько 65 000 (до 80%) людей з племені гереро (банту) і 10 000 (50%) осіб племені нама (готтентоти) в Німецькій Південно-Західній Африці на території сучасної Намібії в ході жорстокого придушення народного повстання. У 1985 році доповідь ООН віднесла знищення племен до актів геноциду, порівнюючи його з нацистським геноцидом євреїв. У 2004 році Німеччина визнала вчинення геноциду в Намібії.
В 1884 році після того, як Британія дала зрозуміти, що не має зацікавленості в територіях Намібії, Німеччина оголосила їх протекторатом. Колонізатори використовували рабську працю місцевих племен, захопивши землі і ресурси країни (алмази).
В 1903 році гереро і нама під проводом Самуеля Магареро і Хендріка Віттбоя почали повстання, убивши близько 120 німців, включаючи жінок і дітей. Німецькі війська чисельністю 14 000 солдатів під командуванням генерала Лотара фон Трота почали придушення повстання. Експедицію профінансував Deutsche Bank і спорядила фірма «Вурманн».
У жовтні 1903 році фон Трота пред’явив ультиматум: “Все гереро повинні покинути цю землю … Будь гереро, виявлений в межах німецьких володінь, будь він озброєний або беззбройний, з домашніми тваринами або без, буде застрелений. Я не буду приймати більше ні дітей, ні жінок. Я буду відправляти їх назад до своїх одноплемінників. Я буду стріляти в них «.
Виживші гереро після переходу через пустелю
В битві при Ватерберзі німецькі війська розбили основні сили повстанців, втрати яких склали 3-5 тисяч чоловік. Британія запропонувала повсталим притулок в Бечуаналенді на території сучасної Ботсвани, і кілька тисяч чоловік почали перехід через пустелю Калахарі. Ті хто залишився потрапили до концтаборів, змушені були працювати на німецьких підприємців. Багато хто загинув від непосильної праці та виснаження. Як зазначало в 2004 році німецьке радіо Deutsche Welle, “саме в Намібії німці вперше в історії застосували метод утримання ув’язнених чоловіків, жінок і дітей в концтаборах. У ході колоніальної війни плем’я гереро було майже повністю винищено і становить сьогодні в Намібії лише невелику частку населення “. Є також відомості, що жінки племен були зґвалтовані і примушені до заняття проституцією. Згідно з доповіддю ООН від 1985 року, німецькі війська знищили три чверті племені гереро, в результаті чого його чисельність скоротилася з 80 тисяч до 15 тисяч виснажених біженців.
Російський історик-африканіст Аполлон Давідсон порівнював знищення африканських племен з іншими діями німецьких військ, коли кайзер Вільгельм II давав поради німецькому експедиційного корпусу в Китаї: «Пощади не давати! Полонених не брати. Вбивайте, скільки зможете! <…> Ви повинні діяти так, щоб китаєць вже ніколи не посмів косо подивитися на німця». Як писав Давідсон, “за наказом того ж імператора Вільгельма повсталий проти німецького панування народ гереро вогнем кулеметів загнали в пустелю Калахарі і прирекли десятки тисяч людей на загибель від голоду і спраги. Навіть німецький канцлер фон Бюлов обурився і сказав імператору, що це не відповідає законам ведення війни. Вільгельм незворушно відповів: «Законам війни в Африці це відповідає».