За останніми даними 2001 року в Україні мешкало приблизно 7200 етнічних литовців. Вони розкидані по всій Україні. Найбільше литовців мешкає в Києві та в Криму – там теж було товариство литовське. Є 11 товариств литовської культури або центрів литовської культури в Україні: в Дніпропетровську, Запоріжжі, Донецьку, Львові, Вінниці. Громада гуртується в основному довкола культурних центрів, а їх всі об’єднує спілка литовців України, діяльність якої направлена на розвиток культури литовської в Україні. Їх метою є збереження знань своєї мови, своїх традиції, які намагаються донести до дітей, онуків, а також для всіх мешканців України.
У литовській культурі відчувається вплив різних традицій і факторів. Це цікаве поєднання елементів язичницької міфології і християнства.
Більше ста років в Литві існує традиція свят національної пісні і танцю. Це один з найбільших культурних заходів у Литві. Його проводять раз на чотири роки. Свято пісні і танцю відоме як найбільш універсальне вираження литовської національної, культурної, художньої, суспільної та політичної тотожності в сучасній державі. Воно живим зв’язком об’єднує старовинну фольклорну спадщину, сучасну національну культуру і професійне мистецтво.
Незважаючи на всі історичні та політичні колотнечі, литовці змогла сформувати і зберегти унікальні традиції та звичаї, познайомитися з якими прагнуть щорічно тисячі допитливих мандрівників. Їх культура – це найширший перелік понять: і музика, і кухня, і архітектурні пам’ятники, і просто характер литовців – людей грунтовних, статечних, відповідальних і дуже гостинних.
Народ пісень
Литовський народ недарма називають народом пісень, вони дуже музичні. У кожному невеликому місті чи селі Литвиє свій хор або народний ансамбль, який не тільки виступає перед односельцями, а й успішно бере участь у музичних заходах сусідів і навіть у міжнародних конкурсах. До речі, про міжнародних культурних зв’язках: у квітні в Каунасі регулярно проходить джазовий фестиваль, який відвідують зірки найпершої величини зі звий планети. Не менше задоволення глядачам доставляє блюзовий свято в Клайпеді.
Травневий фестиваль вуличної музики за традицією проходить в один з вихідних днів. На міські майданчики під відкритим небом виходять музиканти, які віддають перевагу безпосередній контакт з глядачем. У програмі і народні твори, і класична музика.
Народна творчість
Культура Литви – це і її народна творчість, традиції якого століттями дбайливо зберігалися жителями країни. Місцеві майстри досягли великих успіхів у гончарній справі, виготовленні прикрас з бурштином і перламутром, деревообробці. Литовські жінки з давніх пір славилися своїми лляними виробами, виткані і вишитими вручну. На ярмарках, що проводяться в містах Литви, можна купити серветки і скатертини, сорочки і фартухи, рушники та покривала.
Особливо широко святкується в Литві Іванов день, коли по всій країні влаштовуються народні гуляння, а місцеві майстри представляють публіці свої творіння.
Культура допомагала литовцям в збереженні їх національності. Литовські етнічні обряди і традиції виражені в сільській архітектурі, національних костюмах, піснях, легендах і казках. Литовський народ володіє дуже значним фольклорним фундаментом в культурі. Вже в другій половині 19 століття багато з інтелігенції вважали своїм громадянським обов’язком збирати і записувати зникаючий етнічний фольклор. Існує більше мільйона прикладів різноманітних жанрів, таких як легенди, прислів’я, казки, історії, пісні, зібрані в інституті литовської мови та фольклору. Невід’ємною частиною культури литви, є і народи населяють її, такі як караїми або литовські татари…