Відомий австрійський письменник і мислитель Мартін Поллак написав, що нищення пам’яті відбувається шляхом нищення місця пам’яті.
Стосовно ромської нації такі місця збереження пам’яті майже відсутні, тому трагедію ромен в роки Другої світової війни ще до недавнього часу було прийнято називати забутим Геноцидом.
Слід констатувати, що деякі зрушення у вивченні Геноциду ромів, меморіалізації масового винищення найбільшої національної меншини Європи, поступово відбуваються в Україні.
Цьому факту сприяло прийняття постанови Верховної Ради України від 8 жовтня 2004 р. №2085-IV “Про відзначення Міжнародного дня голокосту ромів”
Також поштовхом до проведення таких досліджень, привернення уваги до трагедії ромського народу, стала міжнародна конференція “Роми України – із минулого в майбутне”, що була ініційована Конгресом ромів України.
Значними подіями проти нищення пам’яті ромів стали встановлення пам’ятників нашими організаціями розстріляним ромам у Камінь – Каширському на Волині та Чернігові, інших містах та населених пунктах України. Цих місць пам’яті мало, але вони почали з являтися, вони є.
І без перебільшення історичною, визначною подією в цьому контексті стало урочисте відкриття 23 вересня 2016 року пам’ятника «Ромська Кибітка» в Бабиному Яру.
Слід зазначити, що одним з пріоритетних напрямів в діяльності громадської організації “Форум ромен України” – першої ромської громадської організації в Україні, стало питання увічнення жертв Геноциду ромів. Тому кожного разу коли ми говоримо про трагедію Бабиного Яру ми з глибокою вдячністю згадуємо Огульчанського Юрія Антоновича – керівника асоціації “За міжнаціональний мир та злагоду в Україні”, який разом із ГО “Форум ромен України”, іншими організаціями ініціював встановлення пам’ятника ромським жертвам Бабиного Яру. Ми також згадаємо теж покійного академіка архітектури ромського походження, Лауреата Шевченківської премії Ігнащенка Анатолія Федоровича, за безкоштовним проектом якого виготовлений шедевр мистецтва «Ромська Кибітка». Тож користуючись нагодою хочу іще раз подякувати усьому складу Організаційного комітету з підготовки та проведення жалобних заходів на 75 – ліття трагедії Бабиного Яру, який за вимогою Всеукраїнської спілки громадських організацій “Конгрес ромен України” припинив майже 20 – ти літню тяганину та зволікання влади і прийняв рішення щодо встановлення пам’ятника жертвам Геноциду ромів у Бабиному Яру. Тут слід згадати зусилля міністра культури Ніщука Євгена Миколайовича та директора Національного історико-меморіального заповідника “Бабин Яр” Глазунова Бориса Івановича, які долучилися до вирішення питання повернення Кибітки з Кам’янця – Подільського до місця свого призначення.
Щира вдячність Українському національному Фонду “Взаєморозуміння та примирення”, на кошти якого був виготовлений цей шедевр меморіальної скульптури, фонду “Відродження” за підтримку проведення заходу урочистого відкриття монументу, подякувати будівельників та реставраторів за прекрасно виконані роботи з відновлення та встановлення пам’ятника. . Моя щира вдячність іде від серця ще й тому що мої родичі по матері теж кочували та зникли поблизу Києва та й їхній прах можливо лежить у Бабиному Ярі.
Так чому ж так важливо і необхідно щоб інформація про масове винищення цілого народу і пам’яті про нього в таборах Треблінки, Собібора, Аушвіца – Біркенау, Саласпілса, Бухенвальда, Ясеноваца та ще сотень інших таборів на території всієї Європи, тільки за те що вони були ромами, стала відома всьому людству?
Чому важливо знати про нищення ромів у Бабиному, Дробицькому Ярах, ярах Криму, Вінничини і Чернігівщини, Херсонщини і Волині, Черкащини, Миколаївщини та Одещини, Сумщини та Житомирщини. Важко знайти район на території України де не відбувавлися розстріли ромів, адже дослідники Геноциду ромів на Україні вже визначили понад 130 таких місць і це далеко не завершена робота.
А скільки таких жахливих місць де були тільки жертви та палачі і жодного свідка. Це знати ми зобов’язані для утвердження справедливості, історичної правди та пам’яті про півтора мільйони ромів, що були було знищені в ярах, лісах, душогубках, концтаборах, нелюдських експериментах.
Ми зобов’язані про це знати ще й тому що десятиліття замовчування трагедії народу в радянські часи, перешкоджають позбутися укорінених стереотипів відношення до ромен, які призвели до цієї трагедії, і які й досі лежать в основі дискримінаційних процесів, спрямованих проти ромен.
Сумний досвід ромського Геноциду часів Другої світової війни “Самударіпен” (на романі – Всезнищення) – відіграє величезну роль у формуванні в ромській діаспорі почуття національної єдності та ідентичності та може сприяти об’єднанню різних груп, через усвідомлення того, що в певних історичних ситуаціях їхні відмінності не є суттєвими – ставлення до них від цього не змінювалося оскільки вони все одно були “рома”.
У цьому відношенні, єдине трактування періоду Геноциду дозволяє членам різних ромських груп, спільно дивитися і розуміти трагедію ромен. Крім того, це може мати важливі наслідки для форм політичної співпраці і в майбутньому, концепція ромської історії, сприяє виробленню парадигми колективної пам’яті, в якій рома знаходять себе, і допомагає звести в одне ціле індивідуальну і колективну пам’ять.
Страждання, пережиті в минулому, тісно пов’язані зі стражданнями, які доводиться переживати сьогодні. Цей аспект бачення історії окреслює нові форми переслідування ромен, як продовження нацистських переслідувань і, таким чином, створює навколо них середовище спрямованого морального засудження. Делигітимізація насильства, спрямованого проти ромен, може відіграти важливу роль в освітній сфері та дозволяє класифікувати існуючі прояви упередженого ставлення до ромен як расистські дії нацистів, що засуджуються усім світом.
Президент ВСГО Конгрес Ромен України Григоріченко П.Д. із представниками ромської спільноти, 23 вересня 2020 р
Активісти рома повністю усвідомлюють політичну значимість такого бачення історії. Згадані вище історичні аспекти переплітаються, наприклад, з програмою Міжнародного союзу рома (IRU), в якій зазначено, що “Рома є частиною європейської культури і суспільства і, оскільки, мають унікальну культуру та історію та безліч історично обумовлених проблем, заслуговують на особливе ставлення з боку європейського суспільства. IRU виступає захисником інтересів ромен на шляху їх визнання, як нації, і провадить активну роботу для єднання рома навколо їх символу, стандартизованої мови романі. Крім того, IRU виступає за надання особливого статусу для рома і сінті, як не територіальної транснаціональної меншини з метою захисту постраждалих від Геноциду в роки Другої світової війни, насильства, погромів та проявів геноциду в наші часи.”
Маю надію, що наші зусилля створять новий імпульс до відновлення пам’яті та встановлення місць пам’яті, стануть ще однією ін’єкцією проти безпам’ятства, проти неповаги до людини як умови виникнення ФАШИЗМУ, умови знищення безневинних людей іншими людьми, нищення народів політичними режимами з тоталітатною ідеологією.
Президент ВСГО Конгрес Ромен України
Григоріченко Петро Дмитрович