Після звільнення Криму в 1944 році кримські вірмени стали жертвою жахливої несправедливості. Згідно з постановою ДКО, слідом за кримськими татарами, в ході так званого «другого спецпереселенія», було депортовано з Криму все вірменське, грецьке і болгарське населення. Згідно з цим документом НКВД зобов’язувалося направити 37 тисяч «німецьких посібників з числа болгар, греків і вірмен» для розселення в сільському господарстві і на промислових підприємствах. В ході підготовки до виселення органами НКВС в Криму було враховано 9919 вірмен, 12 075 болгар і 14 300 греків (в 1939 р серед жителів півострова налічувалося вірмен – 12 873, болгар – 15 353, греків – 20 652).
Операція по виселенню відбулася 27 червня 1944 року. Депортації зазнали всі особи зазначених національностей незалежно від статі, віку і заслуг перед радянською владою – колишні підпільники і партизани, інваліди війни та ветерани праці, члени ВКП (б) і комсомольці, сім’ї червоноармійців, загиблих на фронті і продовжують воювати в діючій армії, люди похилого віку , жінки, діти.
Формальною підставою для депортації вірмен стало звинувачення у співпраці з німецькими окупантами.