В цей день весь світ віддає данину скорботної пам’яті жертвам нацизму, які загинули в фашистських концтаборах.
Цю дату згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН було встановлено в пам’ять про інтернаціональне повстання в’язнів найбільшого концентраційного табору – Бухенвальд. Саме 11 квітня 1945 року останній в’язень вийшов з його воріт із сумновідомим написом “Jedemdas Seine” – “Кожному своє”.
Після цього хвиля звільнень досягла інших концтаборів – Дахау, Освенціма, Майданека тощо. І відтоді, ця пам’ятна дата болить незагойною раною в серцях народів світу.
Здається, так давно це було. Але тільки не для тих, хто пройшов крізь жахіття фашистських катівень.
Під час Другої світової війни в таборах перебувало 18 мільйонів чоловік, з них більше 11 мільйонів були знищені.
На території Німеччини діяло близько 14 тисяч таборів, на території країн колишнього Радянського Союзу налічувалось близько 817 нацистських таборів примусового утримування цивільного населення та військовополонених, три з яких були розташовані в Києві. Це концтабори «Сирецький», «Бабин Яр» та «Дарницький».
В цей день Україна разом з цілим світом та Радою національних спільнот України вклоняються людям, які пройшли через пекло фашистських концтаборів. Біографії цих людей – це справжні уроки мужності для молодого покоління.
Уклонімося мужності та світлій пам’яті людей, чиї життя несправедливо обірвалися за колючим дротом концтабору. Наш праведний обов’язок – пам’ятати про борців антифашистського опору задля збереження історичної пам’яті про трагічні події Другої світової війни, що забрала життя мільйонів людей, загиблих у нацистських концтаборах, гетто та місцях примусового утримування.
З повагою,
Голова РНСУ
Заслужений діяч культури України
Ашот Аванесян