7 грудня 1988 року об 11 годині 41 хвилині страшний підземний удар знищив місто Спітак, в якому проживали 17 тисяч осіб, і зруйнував тисячі будинків у сусідніх містах на півночі Вірменії.
Землетрус забрав життя 25 тисяч осіб або одного відсотка населення республіки. Ще близько ста сорока тисяч стали особами з інвалідністю. Півмільйона залишилися без даху над головою.
Сила поштовхів в епіцентрі була магнітудою 11,2. У Спітаку не залишилося жодного вцілілого будинку – тільки купи червоного туфу, битої цегли, уламків бетону. Ленінакан (нині Гюмрі), друге за розміром місто в Вірменії, було зруйноване на 80 відсотків.
Різною мірою постраждали Кіровакан (нині Ванадзор), Степанаван, всього 21 місто і 350 сіл регіону, з яких 50 були стерті з лиця землі. Для цього вистачило всього 30 секунд.
Шановні мої співвітчизники!
Сьогодні 32-та річниця самого руйнівного стихійного лиха в нашій новітній історії – Спітакського землетрусу. Лихо, біль від завданих втрат і трагедії з епіцентру – Шіракамута, луною відгукнулисяв серці кожної людини.
Важко передати словами пережиті нами біль і скорботу. Сліпа стихія природи в лічені хвилини знищила наші міста і села, забрала десятки тисяч людських життів. Довгі роки північний регіон нашої історичної Батьківщини називався «зоною лиха».
У ці дні ми вшановуємо пам’ять наших братів і сестер, які стали жертвами стихії, адресуємо слова розради і підтримки всім, хто пережив грудневі дні 1988 року, чиїх рідних та близьких позбавила життя жахлива катастрофа.
Пам’ять про кожного жива! Пам’ять священна!
З повагою
Голова Ради національних спільнот України,
Заслужений діяч культури України,
Посол Миру
Ашот Аванесян